Кожна з держав в силу різних історичних обставин має свої торговельні правила та звичаї. Тому при укладанні міжнародних торговельних контрактів існує загроза непорозуміння через різні тлумачення сторонами одних і тих самих понять. А це може привести не тільки до необхідності додаткових уточнень вже в процесі здійснення контракту, а і до втрат, фінансових чи часу. Крім того, можуть виникнути суперечки, які вирішуються шляхом судового розгляду.
Щоб виключити, або хоча б зменшити наслідки таких непорозумінь, Міжнародною торговельною палатою (International Chamber Commerce) були розроблені міжнародні правила тлумачення торговельних термінів – “Інкотермс”(“International Commercial Terms”). Вперше вони були опубліковані в 1936 році.
Інкотермс виглядає як зібрання умов згідно яких укладаються контракти купівлі-продажу між сторонами (продавцем та покупцем), комерційні підприємства яких знаходяться в різних країнах. Кожна з умов передбачає зобов’язання покупця та продавця, розподіл витрат та ризиків, а також відповідальність сторін за виконання контракту. Більш конкретно кожне з них встановлює:
коли продавець вважається виконавшим свої зобов’язання щодо постачання товару;
хто здійснює очищення товару для експорту та імпорту, виконує митні процедури та несе пов’язані з цим витрати та ризики;
хто організовує та оплачує перевезення товару, а також несе при цьому ризики загибелі чи пошкодження товару;
які документи необхідні у зв’язку з постачанням товару, хто, за чий рахунок і як їх передає;
яка упаковка необхідна для товару і хто її забезпечує;
інші зобов’язання по здійсненню контракту(наприклад, проведення перевірки товару).
Розвиток міжнародної торгівлі, поява не тільки нових видів товарів, а і способів їх упаковки, транспортування, нових видів страхування вантажів, проведення фінансових розрахунків і т.д. привели до необхідності внесення доповнень та змін до правил Інкотермс. Послідуючі редакції правил були прийняті в 1953, 1967, 1976, 1980, 1990 роках.
Основною причиною черги нових редакцій Інкотермс була потреба в їх новій адаптації до сучасної комерційної практики. Так, серед факторів, під впливом яких почалися зміни в Інкотермс – поява нових способів транспортування вантажів.
В першу чергу це стосувалось контейнерних перевезень, багатомодульного транспортування, використання обладнання типу “роро”(roll-on/roll-off”, обладнання для горизонтального, тобто безкранового завантаження та розвантаження, у редакції 1980 року умова “Франко-перевізник”(FCA) змінена таким чином, щоб охопити всі види транспорту, а також їх комбінації.
В зв’язку з більш широким використанням електронних засобів передачі документів, при перегляді Інкотермс у 1990 році було дозволено заміну паперового документообігу електронним обміном даними (EDI - Electronic Data Interchange), за умови, що сторони заздалегідь домовилися здійснювати спілкування за допомогою електронної пошти (E-mail).
Найновіша редакція Інкотермс прийнята Міжнародною торговельною палатою в 2000 році. Ця версія дозволяє легше здійснювати міжнародну торгівлю в новому столітті, не зважаючи на великі обсяги та складність міжнародних операцій. Зокрема, в Інкотермс 2000р. передбачено передачу товарів від продавця до покупця в любому пункті транспортного ланцюга замість встановлення критичного моменту переходу ризиків при перетинанні поручнів судна, як в попередній редакції Інкотермс.

рынок форекс