Взагалі посередників, які діють і по угодах доручення і по угодах комісії можна назвати «агентами», а угоди що підписуються з посередниками «агентськими угодами».
Широке застосування у договірній практиці мають розроблені окремими фірмами, а також міжнародними урядовими та неурядовими організаціями проформи агенських угод. Так, наприклад, Міжнародна торгова палата розробила керівництво по укладанню агентських угод.
Посередників у зовнішній торгівлі можна класифікувати в залежності від обсягів їх повноважень та в залежності від їх місця на ринку.
Права та обов’язки посередників визначаються в угодах з їх довірителями. При цьому основна умова, що лежить в основі розподілу подібних угод на типи полягає у слідуючому: чи має посередник право підписувати угоди з третіми особами, за чій рахунок і від імені кого він може це роботи.
В зв’язку з чим посередників можна розділити на чотири групи:
посередники, що не мають права підписувати угоди з третіми особами (агенти - представники, брокери, маклери);
посередники, що мають право підписувати угоди з третіми особами від свого імені, але за рахунок доверітеля (комісіонери, консигнатори);
посередники, що можуть підписувати угоди з третіми особами від імені і за рахунок довірителя (агенти  повірені, торгові агенти);
посередники, що підписують угоди з третіми особами від свого імені і за свій рахунок (купці, дистриб’ютори, дилери).
Агенти представники представляють інтереси принципала (довірителя) на відповідному ринку по узгодженій номенклатурі товарів. Він не отримує права підписувати контракти на товар ні від свого імені, ні від імені принципала. В обов’язки агента - представника входять:
проводити маркетингові дослідження та інформувати принципала про тенденції ринку;
надавати принципалу інформацію про вимоги до товарів та цін;
інформувати принципала про запити споживачів та припускаємі розміщення замовлень;
здійснювати рекламу товарів, формувати позитивну думку про нього;
сприяти укладанню угод та їх реалізації;
організувати ділові контакти принципалів з імпортерами товарів з державними та іншими організаціями, від яких залежить рішення про розміщення замовлень.
На роль агентів - представників залучаються солідні фірми чи фізичні особи, які займають достатньо високе положення у ділових колах. Якщо при допомозі агента - представника вдається укласти контракт, то йому виплачується нагорода у розмірі 2-5%, і при великих обсягах угод це буде досить солідна сума, яка набагато перевищує реальні витрати агента. Проте, принципал іде на це, розраховуючи, що у майбутньому він зможе укладати угоди з цим покупцем без допомоги агента.
Брокери - це особи, що діють по збуту та придбанню товарів, але самі стороною угоди ні в якості продавця, ні в якості покупця не виступають. Їх задача знайти покупця для продавця та сприяти підписанню угоди між ними.
За своє посередництво брокер отримує невилику винагороду і , як правило, від тієї сторони, яка звернулася до нього першою. Якщо звернення разове, то нема необхідності підписувати з брокером угоду. Якщо відносини носять довгостроковий характер, то вони оформлюються угодою. Брокери торгують як правило великими партіями значної вартості, тому плата за їх послуги не дуже велика
Великі брокерськи компанії співробітничають з банками в кредитуванні покупця, іноді самі виступають кредиторами, можуть виступати гарантом покупця, що відповідно збільшує розмір винагороди.
Комісіонери.
Контрагентами у комісійних операціях є комітент і комісіонер. Суть комісійних операцій полягає у тому, що комітент доручає комісіонеру від імені комісіонера, але за рахунок комітента здійснити операцію купівлі - продажу з третім контрагентом. Посередником комісіонер є тільки для комітента, для контрагента (третього) комісіонер є продавцем або покупцем. З комітентом комісіонер будує свої відношення на основі договору комісії.
В угоді комісії обумовлюються:
мінімальні ціни при експорті та максимальні при імпорті;

строки поставок обумовлених партій товару;
граничні технічні та якісні характеристики товару;
відповідальність комітентів перед комісіонерами та комісіонерів перед комітентами;
розмір і порядок виплати винагороди.
Операції комісії бувають двох видів. Перший - це чисто комісійні операції, які відрізняються слідуючими особливостями:
комісіонер, здійснюючи операцію ні на мить не стає власником товару, і товар слідує безпосередньо від продавця до покупця;
комісіонер не несе відповідальності перед комітентом за виконання обов’язків третьою стороною;
розрахунки між комітентом та третьою стороною здійснюються без участі комісіонера.
Другий вид комісійних операцій полягає у слідуючому. Між комітентом і комісіонером укладається угода «делькредере», у якій комісіонер приймає на себе відповідальність за платоспроможність покупців та компенсує комітенту всі витрати, якщо покупець опиниться неплатоспроможним. Комісіонер, знаючи бажання комітента дещо продати, може сам укласти угоду з покупцем і тільки потім укладати угоду з комітентом, виступаючи у цьому випадку як проміжний покупець.
Агенти - консигнатори.
Згідно договору консигнації, що є одним з видів договору комісії, принципал (консигнант) поставляє товари на склад агента (консигнатора) для їх послідуючої реалізації на ринку консигнатора. Консигнант є власником товару до моменту їх реалізації.
На умовах консигнації реалізуються товари масового попиту, і консигнатор здійснює платежі консигнанту по мірі реалізації товару. Угода консигнації має ряд особливостей:
вона визначає одночасно суму товарів, що зберігаються на консигнаційному складі та надходять по мірі реалізації товару;? вона визначає термін консигнації на протязі якого цей товар має бути реалізований;

вона зобов’язує консигнатора застрахувати на користь консигнанта товар, який зберігається на складі тому, що до реалізації цей товар є власність консигнанта:?в угоді уточнюється який спосіб консигнації обирають сторони: без повернення, частково з поверненням чи з поверненням.
Консигнація без повернення означає, що у разі непродажу частини товару його має викупити консигнатор.
Консигнація з частковим поверненням означає, що консигнатор зобов’язується реалізувати товари тільки на визначену суму, а товари що залишилися нереалізованими повернути консігнату.
Консигнація з поверненням означає, що усі нереалізовані товари повертаються консигнанту. Як правило, витрати на повернення товару сторони угоди ділять наполовину.
Угода консигнації дає можливість консигнатору активно впливати на рівень цін на ринку, підвищуючи їх у період попиту і знижуючи їх у період поганої реалізації.
Агенти - повірені або торгові агенти.
Суть такої агентської операції полягає у наступному: одна сторона (принципал), доручає другій стороні агенту здійснити дії зв’язані з продажем чи придбанням товарів, а також з пошуком замовників чи виконавців на надання послуг на обумовленій території в погоджений термін за рахунок та від імені принципала.
Відносини між принципалом і агентом регулюються агентською угодою, яка по своєї суті є договором доручення.
Основна відмінність такої угоди від угоди комісії у тому, що агент діє від імені принципала, на відміну від комісіонера який діє від свого імені.
Обсяг обов’язків агента - повіреного набагато ширше, ніж комісіонера, і зводяться до такого:
вивчати кон’юнктуру ринку та інформувати принципала про умови торгівлі і вимоги, яким повинен задовольняти товар щоб бути конкурентноспроможним на ринку;
створювати на ринку сприятливу думку про товари принципала та його особу як про надійного постачальника, здійснювати рекламу товарів;
сприяти принципалу у збуті та придбанні товарів або реалізовувати товари від імені принципала.
Дистріб’ютори або купці.
Дистріб’ютори займаються продажем товару від свого імені та за свій рахунок. Вони самі несуть всі ризики, зв’язані з псуванням чи втратою товарів, а також з неплатоспроможністю покупця.
Дистриб’юторськи агентські угоди дають принципалу можливість виходу на нові ринки та забезпечують рекламу його товару на ціх ринках на протязі декількох років, гарантують на відміну від договорів консигнації, отримання платежу за товар одразу після поставки товару (якщо тільки товари не постачаються у кредит), виключають ризики збитків від втрат чи пошкоджень на території іншої країни, так як придбавши товар, дистриб’ютор стає його власником.
Для дистриб’ютора ці угоди цікаві тим, що вони мають велику комерційну незалежність, самостійно встановлюючи ціни, мають можливість придбати монопольне право на продаж товарів принципала на своїй території (як правило, фірми намагаються стати дистриб’юторами продукції компаній з доброю ринковою репутацією та іменем).
Класифікація посередників за місцем на ринку.
За місцем на ринку посередники діляться на простих агентів, агентів з правом «першої руки» та монопольних чи екслюзівних (виключних) агентів.
Прості агенти. Угода з простим агентом надає право посереднику збувати на обумовленій території визначену номенклатуру товарів принципала та отримувати від нього винагороду. При цьому принципал в той же час може самостійно, або через інших агентів виходити з тим же товаром на той же ринок, без сплати простому агенту компенсації.
В агентський угоді фіксуються також зобов’язання принципала не продавати самостійно чи через інших посередників товари на тому самому ринку на більш сприятливих комерційних умовах, ніж були запропоновані простому агенту. Проста агентська угода не гарантує посереднику стабільного положення на ринку, а принципал не може розраховувати на активну роботу агента. У зв’язку з цим прості агентськи угоди укладаються як правило на короткій термін (до одного року), і іноді навіть з декількома агентами для того щоб оцінити їх здібності та обрати найбільш перспективного партнера.
Агенти з правом «першої руки». В цьому договорі принципал зобов’язаний спочатку запропонувати товар агенту «першої руки» і тільки після його відмови продавати товар на цьому ринку самостійно чи через інших посередників, без виплати винагороди агенту.
Підставою для відмови можуть бути технічні характеристики, строки поставки, ціна та інші умови, які за думкою агента, не будуть сприяти просуванню товару на ринку. Як правило ці мотиви перераховуються у агентський угоді. Відмова повинна бути надана принципалу у письмовому вигляді.
Монопольні або ексклюзивні агенти. У цьому випадку надання агенту монопольного права означає, що тільки він може продавати товари принципала визначеної номенклатури на обумовленій території на протязі встановленого терміну і отримувати за це винагороду.
Якщо принципал продає товари на обумовленій території особисто чи через інших агентів, він все одно повинен виплатити монопольному агенту обумовлену в угоді винагороду.
Такий тип угоди на користь і принципалу і агенту: вона дає агенту впевненість у стабільному положенні на ринку і спонукає його до вкладення капіталу у створення збутової мережи, що в цілому гарантує принципалу активну збутову діяльність агента. Проте, якщо монопольний агент опиниться незацікавленим у збуті товарів, чи з - за недостатньої винагороди, чи зміни кон’юнктури ринку або у силу інших причин (наприклад, у разі підкупу конкурентами), то для принципала даний ринок може закритися на весь строк дії угоди.
Щоб запобігти такої ситуації, принципал включає до угоди зобов’язання агента реалізувати на ринку визначену кількість товару за встановлений строк, наприклад за рік. Як протидія на підвищення вимог до агента, останнім можуть бути підвищенні вимоги до винагороди.