Економічна теорія володіє аргументами щодо підтримки державою сільськогосподарських виробників. Один з них: особливість еластичності попиту на сільськогосподарську продукцію. Доведено, що цей попит нееластичний, коефіцієнт еластичності приблизно складає 0,25, що означає: щоб продати сільгосппродукції більше на 10% слід знизити ціни на неї на 40%. Таке співвідношення між обсягами реалізації і ціною лежить в основі такого судження: фермерові (сільгоспвиробнику) не вигідно нарощувати виробництво своєї продукції, тому що реалізація більшого обсягу продукції буде приносити йому менший доход. (Зниження ціни при нееластичному попиті веде до зниження доходу фермера). Однак суспільство, носієм інтересів якого є держава, потребує збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції. Таким чином, щоб зацікавити фермера виробляти більший обсяг продукції, держава змушена покривати його збитки від цього, тобто надавати йому дотацію. Читать запись полнсотью »

               Центральною проблемою ціноутворення в АПК є проблема ціни землі. У суспільстві, де панує приватна власність на землю, остання стає об'єктом купівлі–продажу. Земля купується як для виробництва сільськогосподарських продуктів, так і для видобутку корисних копалин, для забудови, спорудження транспортних магістралей, аеропортів, спортивних споруд і т.д.
               Як же визначається ціна землі, коли вона не має вартості, тобто не є результатом людської праці? Ціна на землю опирається не на вартість, а на дохід, який приносить власнику її використання, тобто ренту. Отже, ціна землі — це капіталізована земельна рента. Це сума грошей, яка, якщо її покласти в банк, принесе своєму власнику дохід у вигляді відсотка, який рівний земельній ренті, яку приносить така земельна ділянка. Читать запись полнсотью »

              Однією з особливостей сільськогосподарського виробництва є наявність постійного додаткового доходу в господарствах, які ведуть господарювання в кращих умовах.
Крім того, власність землі породжує також особливий доход. Таким доходом є земельна рента. В загальному, земельна рента — це не трудовий доход, який отримує земельний власник. Підставою для отримання такого доходу є право власності на землю і право господарювання на землі.
В історії земельних відносин розрізняють докапіталістичну (рабовласницьку та феодальну) і капіталістичну земельну ренту. Земельна рента визнавалась і при соціалізмі.
В цілому, земельна рента за своєю природою — це не що інше, як додаткова вартість. Причиною же існування земельної ренти є природна й соціальна монополії, характерні для сільського господарства, які породжують відповідно три основні види земельної ренти: диференціальну, абсолютну та монопольну. Читать запись полнсотью »

              Різноманіття форм власності лежить в основі різноманітних форм господарювання на селі. Ще у радянські часи в Україні, як і в СРСР в цілому, господарювали на землі: колгоспи — колективні господарства, радгоспи — державні господарства та особисті підсобні господарства селян. У процесі розвитку агропромислової інтеграції з'являлись такі форми господарювання, як агрофірми, агрокомбінати, сільськогосподарські кооперативи, агропромислові підприємства, об'єднання тощо. Такі агропромислові формування виникають при наявності прямих і усталених зв'язків між сільськогосподарськими, з одного боку, та переробними, торговими підприємствами і організаціями, з іншого, високого рівня концентрації та товарності виробництва. Читать запись полнсотью »

               Центральне місце у відносинах власності в сільському господарстві посідає власність на землю. Проблеми відносин власності на землю є однією з важливих складових частин системи соціальної справедливості в суспільстві, тому, що земля – не є продуктом праці, а даром природи, і тому доступ до користування її благами повинні мати всі люди в однаковій мірі. Від того чи буде земля приватною, колективною, чи загальнодержавною, залежатиме, з одного боку, хто володітиме, користуватиметься й розпоряджатиметься нею і продуктами її функціонування; тобто залежатиме, як дотримуватиметься принцип соціальної справедливості, закладений природою. З іншого боку, форми власності на землю визначають і форми власності між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання сільськогосподарських продуктів. Читать запись полнсотью »

               Аграрний сектор посідає важливе місце в економіці суспільства. Від його розвитку залежить нормальне функціонування всього господарства країни й добробут людей.
Аграрний сектор пов’язаний із господарюванням на землі, вирощуванням та реалізацією сільськогосподарської продукції. У сільському господарстві складаються специфічні аграрні відносини. Це відносини, які виникають з приводу, по-перше, привласнення й використання землі та інших засобів сільськогосподарського виробництва; по-друге, виробництва, розподілу, обміну і споживання сільськогосподарської продукції та послуг. Читать запись полнсотью »

               Щодо суті, рівня та систем заробітної плати в політичній економії існує чимало різноманітних поглядів. Як уже відмічалось, один з них співпадає з поглядом К. Маркса і вважає заробітну плату як перетворену форму ціни або вартості робочої сили; інші, розуміючи під робочою силою ресурс праця, вважають заробітну плату як плату саме за цей ресурс.
                Серед інших, більш конкретних теорій, слід відмітити продуктивну теорію заробітної плати. (Сей та Кері). Вона вважає заробітну плату як повну оплату праці і що рівень її змінюється прямо пропорційно продуктивності праці. Читать запись полнсотью »

               Для характеристики рівня оплати праці застосовуються показники номінальної і реальної заробітної плати.
               Номінальна заробітна плата – сума грошей, яку одержує працівник за свою працю. Одиницею виміру тут є погодинна ставка заробітної плати, яка визначається коливанням попиту і пропозиції на ринку праці. На погодинну ставку впливають і такі чинники: фондоозброєність праці, її продуктивність і якість, рівень застосованої технології праці, кваліфікації найманих працівників, ефективність праці, природні умови (клімат) і традиції  країни.  Читать запись полнсотью »

                Ціна робочої сили в умовах ринкових відносин знаходить прояв у заробітній платі – тобто винагороді за працю. Однак зовні справа виглядає так, ніби продається не робоча сила, а праця, причому праця оплачується повністю. По – перше, робітник одержує заробітну плату в повній мірі лише в тому разі, якщо він працює протягом всього робочого дня (тобто повний робочий день). По – друге, робітник одержує заробітну плату лише після того, як здійснився процес праці. По – третє, величина заробітної плати може змінюватися разом із змінами тривалості робочого дня або кількістю виробленої продукції. По – четверте, існують індивідуальні відмінності у заробітній платі робітників, які виконують ту саму функцію. Читать запись полнсотью »

                   Як відмічалося раніше, капітал і наймана праця співіснують поряд. Їх існування пов’язане з тим, що робоча сила є товаром. Питання про товар взагалі розглядалося в темі 5. Тут ми зупинимось на особливостях товару робоча сила. 
                   Робоча сила, тобто здатність людини до праці, її фізичні та розумові здібності до праці, в тій чи іншій мірі притаманні кожній дорослій здоровій людині. Однак людина і її робоча сила – це не одне і те. Людина більш широке поняття, вона в певних умовах, сама може продаватись та купуватись, тобто бути товаром: раб, кріпосний селянин (кріпак). Читать запись полнсотью »