На користь України як країни, привабливої для інвестиційних цілей, промовляють таки фактори:
?    великий ринок, населення становить біля 50 мільйонів чоловік;
?    сприятлива структура кваліфікації робочої сили, перш за все інженерно - технічного складу;
?    центральне положення в Європі;
?    низький рівень заробітної плати (біля 75 доларів США за місяць);
?    розгалужена інфраструктура, яка, щоправда потребує значної модернізації.
Для іноземних інвесторів відкриваються, наприклад, можливості в таких галузях, як енергозберігання і переоснащення енергетичного сектора сільське господарство, харчова промисловість, транспорт, телекомунікації, машинобудування, торгівля, а також робота з давальницькою сировиною та ін..
За наявності відповідних умов західні фірми могли б здійснювати інвестиції як у сферу інфраструктури (транспортні шляхи, енергопостачання, телекомунікації), так і в ті галузі, де можна недорого виготовляти конкурентноспроможні в міжнародному масштабі товари на експорт чи для продажу всередині країни. Однак на  шляху до реалізації цих потенційних шансів є багато перешкод.
Міжнародний порівняльний аналіз показує, що Україна не належить до тих країн, яким віддають перевагу інвестори. Економічна криза останніх років, численні зволікання та суперечності проведення реформ, а також інші фактори пояснюють, чому Україна так погано виглядає в міжнародному рейтингу кредитоспроможності. За даними журналу «Institutional investor», Україна станом на вересень 1995 року знаходилась лише на 111 - му місці після таких країн, що розвиваються, як Танзанія, Нігерія, і з того часу цей рейтинг практично не підвищився. Читать запись полнсотью »

             На сучасному етапі людство в своєму розвитку вступило в таку фазу, коли досягнутий рівень добробуту може підтримуватися й зростати лише за умови зростання самостійності, підвищення відповідальності, активної участі в прийнятті рішень і зацікавленості в результатах праці безпосередніх робітників -головного фактору виробництва. Це об'єктивно вимагає передачі хоча б частини прерогатив власника особам найманої праці, перетворення їх на співвласників та співуправителів виробництва. Тобто, необхідно подолати те відокремлення працівника від засобів виробництва, яке породжується не лише персоніфікованою приватною  капіталістичною власністю, а й соціалістичною загальнонародною, державною власністю на основні засоби виробництва. Читать запись полнсотью »

Це стосується й інтелектуальної власності, яка формується на основі такого якісно нового елемента системи продуктивних сил, як наука. Американські науковці розрізняють три основні види інтелектуальної власності: 1) приватна власність, що закріплюється у формі патенту або ліцензії; 2) суспільна власність, яка існує як сума знань та ідей, знаходиться у розпорядженні всього суспільства і не може бути закріплена за юридичною особою. При належному обміні інформацією цей вид власності може стати надбанням усього людства; 3) проміжна форма власності, або власність, що «просочується» і являє собою інноваційну науково-технічну інформацію. Її не можна закріпити у формі патентів і ліцензій на тривалий час, оскільки на основі такої інформації можна створити продукцію у зміненому вигляді. Читать запись полнсотью »

                  Суб'єктами власності виступають носії відносин власності, тобто ті, хто знаходиться у вказаних відносинах, ті - кого стосуються відносини володіння, користування та розпорядження майном та іншими благами. Основними суб'єктами відносин власності є домогосподарства, підприємства, держава та закордонні суб'єкти (іноземні громадяни, фірма, держава). Окрім того, суб'єктів власності поділяють на: фізичні (приватні) особи, юридичні особи, резиденти та нерезиденти тощо. Читать запись полнсотью »

             Відображаючи найсуттєвіші, первісні відносини людей, власність не є застиглою категорією. Форми її прояву в історичній перспективі постійно змінюються й вдосконалюються відповідно до змін, що відбуваються в продуктивних силах суспільства. Історично першим типом власності, з якого почався розвиток людського суспільства і який тисячоліття панував у ньому, була усуспільнена (колективна) власність спочатку у формі племінної (матріархат, патріархат), а потім общинної (сільська й міська колективна) власність. Низький рівень розвитку продуктивних сил зумовлював той факт, що люди спільно (колективами) добували засоби до існування (примітивність знарядь праці унеможливлювала виживання окремої людини в боротьбі з природою) і спільно їх споживали. Читать запись полнсотью »

                В системі економічних виробничих відносин суспільства основоположними виступають відносини власності. Річ у тім, що будь-яка виробнича діяльність людей починається з відносин власності. Так, щоб розпочати виробництво матеріальних благ, необхідно спочатку оволодіти  об'єктивними умовами виробництва: землею, засобами і предметами праці. Хто привласнив засоби виробництва, той стає господарем продуктів виробництва, розподіляє їх і обмінює в своїх інтересах. Тому, коли говориться про власність, мова йде в першу чергу про те, кому належать засоби виробництва та вироблений продукт, матеріальні та духовні блага. Читать запись полнсотью »