Міжнародна торгівля технологіями   в останні  десятиріччя стала одним з  найдинамічніших зростаючих напрямів розвитку  світогосподарських зв’язків. Темпи збільшення обсягів торгівлі технологіями - основної форми комерційного міжнародного науково - технічного обміну - випереджають темпи розвитку світової торгівлі й вивозу капіталу.
Технологічна торгівля реалізується у кількох формах: продаж ліцензій на винаходи, «ноу - хау», тобто продаж  знань як таких, передача технології через  товарну торгівлю.
Якщо зроблено винахід або відкриття, то вони патентуються.
Патент - це документ, який  засвідчує  право власника на винахід або відкриття. Отримавши патент на винахід, компанія може  продати його, отримав  одноразовий прибуток, або тиражувати його продаж, продаючи право на тимчасове використання  патенту.
"Ноу - хау" - технічні знання та  практичний  досвід  технічного, комерційного, фінансового та іншого характеру які мають  комерційну цінність.
Для використання патенту чи ноу - хау  необхідно купити дозвіл - ліцензію.
Ліцензійна торгівля - основна комерційна форма в якій реалізується експортно - імпортні відносини з приводу отримання чи передачи технологій, патентів, «ноу-хау». Ліцензійні відносини являють собою договори між  власниками ліцензії (ліцензіаром) і контрагентом (ліцензіатом) на використання в певних межах патентних прав. Ліцензія передається на обумовлений строк, фіксуються межі використання (обсяги виробництва, з правом чи без права передачі третім особам) і встановлюється певна плата.
Ліцензія може бути продана  підприємствам без зв’язку з інвестиціями,  або в  сполученні з портфельною інвестицією. Що залежить від унікальності та новизни технології. Правило: чім старіша технологія, тим більше імовірність, що вона буде вільна від контролю іноземного капіталу.
В галузях, де технологія унікальна та являється  монополією однією з небагатьох   фірм, іноземний капітал залучається виключно у вигляді  прямих інвестицій. Читать запись полнсотью »

Внаслідок інтернаціоналізації господарського  життя, розгортання НТР, зростання кількості  та могутності ТНК в  останні десятиріччя значно збільшилися розміри закордонних капіталовкладень усіх розвинутих західних країн.
Без експорту капіталу, його міжнародної міграції не могла б успішно розвиватися  міжнародна виробнича та інвестиційна діяльність. Про це яскраво свідчить історичний досвід розвитку економіки колишнього СРСР та країн Східної Європи. Побудувавши закриту економіку, що відгородилася від світової частоколом ідеологізованих штучних бар’єрів, колишні країни соціалізму виявилися ізольованими від міжнародної міграції капіталу. А оскільки експорт чи імпорт капіталу означає  не тільки перевезення валютних ресурсів з однієї країни в іншу, але й укомплектування новозбудованих об’єктів новітньою технікою та обладнанням, впровадження прогресивної технології й передових  методів управління виробництвом, то економічна самоізольованість  колишніх соціалістичних країн спричинилася до  їхньої технічної та технологічної  відсталості, використання ними  рутинних, вкрай застарілих форм організації управління виробництвом.
Обмін досягненнями сучасної науково - технічної революції, зростання міжнародної торгівлі, інтернаціоналізація господарського життя породили потребу у величезній масі  фінансових ресурсів, яки б могли вільно перемішуватися з країни в країну. Можливості мобілізації такого капіталу в значній мірі залежать від досконалості механізму функціонування відповідних міжнародних  ринків, створенні сприятливих умов  для його накопичення та залучення.
Експорт (вивіз) та імпорт (ввіз) капіталу може здійснюватись у двох формах: позичковій та підприємницькій. Читать запись полнсотью »

З метою впорядкування міжнародних торговельних стосунків країни-учасники світового товарообміну підписали багатосторонню міжурядову угоду з тарифів і торгівлі, яка набрала чинності 1 січня 1948 року. В ній містяться принципи та правові норми, якими мають керуватися під час взаємних торгівельних стосунків держави- учасниці.
Поява генеральної угоди з тарифів і торгівлі пов’язана з невдалою спробою створення міжнародної торгівельної організації (МТО). Її статут розробили та навіть підписали, але він не набув чинності. Паралельно створювалась Генеральна угода. Саме її визнали діючою. Сьогодні, входячи до ГАТТ на різних умовах, співпрацює понад 140 держав, з них 123  -  повноправні учасники станом на травень 1994 року.
До 1963 року головним у роботі ГАТТ було розв’язання питань про зниження митних тарифів. У результаті семи  раундів переговорів узгоджено певні поступки для учасників по зниженню митних тарифів та розглянуто заходи по скороченню та регулюванню нетарифних торговельних бар’єрів.
Таким чином, головна мета Угоди  -  повна лібералізація торгівлі, включаючи скасування нетарифних обмежень. Основними інструментами досягнення мети та реалізації принципів стають багатосторонні переговори. Більша частина статей Угоди присвячена використанню заходів торговельно-політичного порядку: податків, субсидій, антидемпінгових і компенсаційних мит, кількісних обмежень. Крім того, регулюються питання, пов’язані з державною монополією, участю державних підприємств у торгівлі і т.п. Передбачаються також захисні застереження і консультації для урегулювання спорів між сторонами. Читать запись полнсотью »

Операції міжнародної торгівлі реалізуються шляхом укладання міжнародних торговельних угод, які поділяються на угоди купівлі-продажу та товарообмінні угоди. Така класифікація базується на тому, що при угодах купівлі-продажу продавець (експортер) зобов’язується передати товар, який являється об’єктом угоди, у власність безпосередньому учаснику угоди   -  покупцю (імпортеру) при умові, що останній зобов’язується сплатити за товар якусь грошову суму, тоді як при товарообмінній угоді один товар змінюється на інший з дотриманням деяких умов, залежних від типу угод. Природно, що і при угодах купівлі-продажу та при товарообмінних угодах мають місце вивіз товарів за кордон (експорт) та ввіз товарів з за кордону (імпорт).
Але при угодах купівлі-продажу ми маємо справу, умовно кажучи, з експортом та імпортом в чистому вигляді; в таких угодах один контрагент (торговельний партнер) виступає в кожному контракті лише як продавець-експортер або тільки як покупець-імпортер, тоді як при товарообмінних операціях,котрі називаються також угодами зустрічної торгівлі (countertrade), один і той самий контрагент може виступати імпортером одних і тих же товарів та експортером інших чи, будучи експортером, бере на себе зобов’язання закупити деякі товари (тобто виступати імпортером) в інших підприємців країни покупця. Існують декілька типів угод зустрічної торгівлі.
В міжнародній торгівлі існують також поняття реекспортних та реімпортних операцій.
Реекспортні операції передбачають продаж та вивіз з країни раніше ввезених сюди товарів без їх переробки. Країна (а також суб’єкти підприємницької діяльності в цій країні), яка ввозить, а потім вивозить товари в третю країну, називається реекспортером. Реекспортні операції передбачають укладення двох зовнішньоторговельних договорів реекспортером. За першим договором він купує товар, а за другим  -  продає його. Розглянемо приклад реекспорту німецьких автомобілів Росією в Китай. Російська фірма закупає автомобілі в німецької фірми-експортера, виступаючи при цьому імпортером. Далі продає ці автомобілі китайській фірмі, виступаючи при цьому реекспортером. Китайська фірма при цьому буде імпортером. Автомобілі можна ввозити в Росію і далі з її території продавати в Китай, а можна прямо у Німеччині навантажити їх на кораблі і поставляти китайському покупцеві. Якщо немає ніяких урядових обмежень у Німеччині на постачання автомобілів у Китай, то пункт про відправлення автомобілів прямо з Німеччини до Китаю включається до контракту купівлі російською фірмою автомобілів у німецької фірми. Яким шляхом краще доставити товар від експортера кінцевому імпортеру, вирішують між собою реекспортер та кінцевий імпортер, враховуючи витрати на транспортування, митні процедури та інші витрати. Головною умовою реекспортної угоди є те, що реекспорт не піддає товари ніякій переробці, не вносить в їх конструкцію та дизайн будь-яких змін. Реекспортні операції здійснюються, в основному, за замовленням кінцевого імпортера; якщо він не має виходу на ринок країни експортера і не бажає нести витрати, пов’язані з таким виходом, йому ліпше звернутися до реекспортера, у котрого є тісні зв’язки з експортером; можливо, реекспортер в силу деяких інших зобов’язань перед кінцевим імпортером, зможе запропонувати йому більш вигідні умови продажу. Інколи причиною реекспортних операцій є торговельно- політичні умови, що обмежують експорт та імпорт в деякі країни. Читать запись полнсотью »

Міжнародна торгівля є провідною формою міжнародних економічних відносин. Вона опосередковує міжнародний поділ праці, тісно пов’язана з іншими формами світогосподарських зв’язків і відіграє дедалі важливішу роль як фактор економічного розвитку в усіх країнах.
Згідно Конвенції ООН До міжнародних торгових операцій відносяться ті, до яких можуть бути застосовані норми міжнародного права, тобто операції укладені між контрагентами, тобто торговими партнерами, комерційні підприємства яких знаходяться в різних країнах чи іншими словами у юридичній адресі яких вказані різні країни.
Таким чином, у міжнародній торгівлі об’єктами комерційних операцій є матеріально-речовинна продукція та послуги, результати матеріально-речова продукція та послуги, в тому складі результати виробничого і науково-технічного співробітництва, які набувають при обміні вартість, тобто стають товаром. В минулому міжнародна торгівля являла собою обмін між країнами переважно товарами. Сучасна міжнародна торгівля характеризується подальшим зростанням обміну товарами і, разом з тим, стрімким розвитком міжнародного обміну послугами. Читать запись полнсотью »

На сучасному етапі існує багато методів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, що пояснюється розширенням кола країн учасників міжнародної торгівлі необхідністю для кожної країни мати свої інструменти оптимізації її участі у міжнародному товарообміні.
Методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності діляться на слідуючи основні групи: тарифні (митні тарифи) і нетарифні (кількісні обмеження та інші нетарифні методи), методи стимулювання експорту, торговельні угоди та інше).
Основним елементом механізму тарифного регулювання є митний тариф. Він представляє собою систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України.
В Україні застосовуються такі види мита: адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які оподатковуються митом; специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які оподатковуються митом; комбіноване, що поєднує обидва види митного оподаткування. Читать запись полнсотью »

Найвищим органом, що здійснює державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, є Верховна Рада України. До її компетенції належать:
прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються зовнішньоекономічної діяльності;
затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної політики України;
розгляд, затвердження та зміна структури органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
укладання міжнародних договорів України відповідно до законів України про міжнародні договори України та приведення чинного законодавства у відповідність з правилами, встановленими цими договорами;
встановлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяльності на території України;
затвердження списків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, або забороняється.
Кабінет Міністрів України:
розробляє заходи, спрямовані на здійснення зовнішньоекономічної політики України;
здійснює координацію діяльності міністерств, державних комітетів та відомств України щодо регулювання зовнішньоекономічної діяльності; Читать запись полнсотью »

В умовах ринкових відносин сукупність економічних функцій держави  реалізується через механізм державного регулювання, який є втручанням адміністративних органів в підприємницьку діяльність за допомогою набору різних форм, методів переважно економічного характеру. Зовнішньоекономічна діяльність довела неправомірність обмеження процесу управління тільки такими загальновідомими функціями як загальне керівництво, прогнозування, планування, облік і контроль. До них потрібно додати функцію регулювання.
Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється з метою:
?    забезпечення збалансованості економіки і рівноваги внутрішнього ринку;
?    стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, в тому числі зовнішньоекономічних зв’язків;
?    створення найсприятливіших умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці і наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн.
Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється:
Україною як державою в особі її органів в межах їх компетенцій: Читать запись полнсотью »

Україна, як держава не несе відповідальність за дії суб’єктів ЗЕД, останні не несуть відповідальність за дії держави.
Всі справи та питання по визначенню відповідальності, які виникають при застосуванні законів України щодо ЗЕД підсудні судовим та арбітражним органам України. Суб’єкти ЗЕД мають право на судовий або арбітражний розгляд зазначених справ та  питань.
У сфері ЗЕД можуть застосовуватися такі види відповідальності:
— майнова відповідальність;
— кримінальна  відповідальність;
Україна, як держава несе майнову відповідальність у повному обсязі перед суб’єктами ЗЕД та іноземними суб’єктами господарської  діяльності за свої дії, що суперечать чинним законам України і спричиняють збитки, моральну шкоду цим суб’єктам та призводять до втрати ними вигоди, а також за інші свої дії в тому числі і ті, які регулюють ЗЕД, що спричиняють збитки (шкоду) та призводять до втрати вигоди, крім  випадків  коли такі дії зумовлені неправомірними діями зазначених суб’єктів ЗЕД..
За порушення законів, що стосуються ЗЕД  до суб’єктів діяльності можуть бути  застосовані  спеціальні  санкції: Читать запись полнсотью »

У відповідності до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність” суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності України та іноземні суб’єкти господарської діяльності керуються такими принципами:
- Принципом суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної  діяльності, що полягає у: 1) виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, що діють на території України;
2) обов'язку України неухильно виконувати всі договори і зобов'язання України у галузі міжнародних економічних відносин; Читать запись полнсотью »