Кожна з держав в силу різних історичних обставин має свої торговельні правила та звичаї. Тому при укладанні міжнародних торговельних контрактів існує загроза непорозуміння через різні тлумачення сторонами одних і тих самих понять. А це може привести не тільки до необхідності додаткових уточнень вже в процесі здійснення контракту, а і до втрат, фінансових чи часу. Крім того, можуть виникнути суперечки, які вирішуються шляхом судового розгляду.
Щоб виключити, або хоча б зменшити наслідки таких непорозумінь, Міжнародною торговельною палатою (International Chamber Commerce) були розроблені міжнародні правила тлумачення торговельних термінів – “Інкотермс”(“International Commercial Terms”). Вперше вони були опубліковані в 1936 році.
Інкотермс виглядає як зібрання умов згідно яких укладаються контракти купівлі-продажу між сторонами (продавцем та покупцем), комерційні підприємства яких знаходяться в різних країнах. Кожна з умов передбачає зобов’язання покупця та продавця, розподіл витрат та ризиків, а також відповідальність сторін за виконання контракту. Більш конкретно кожне з них встановлює: Читать запись полностью »

Взагалі посередників, які діють і по угодах доручення і по угодах комісії можна назвати «агентами», а угоди що підписуються з посередниками «агентськими угодами».
Широке застосування у договірній практиці мають розроблені окремими фірмами, а також міжнародними урядовими та неурядовими організаціями проформи агенських угод. Так, наприклад, Міжнародна торгова палата розробила керівництво по укладанню агентських угод.
Посередників у зовнішній торгівлі можна класифікувати в залежності від обсягів їх повноважень та в залежності від їх місця на ринку.
Права та обов’язки посередників визначаються в угодах з їх довірителями. При цьому основна умова, що лежить в основі розподілу подібних угод на типи полягає у слідуючому: чи має посередник право підписувати угоди з третіми особами, за чій рахунок і від імені кого він може це роботи.
В зв’язку з чим посередників можна розділити на чотири групи:
посередники, що не мають права підписувати угоди з третіми особами (агенти - представники, брокери, маклери);
посередники, що мають право підписувати угоди з третіми особами від свого імені, але за рахунок доверітеля (комісіонери, консигнатори);
посередники, що можуть підписувати угоди з третіми особами від імені і за рахунок довірителя (агенти  повірені, торгові агенти);
посередники, що підписують угоди з третіми особами від свого імені і за свій рахунок (купці, дистриб’ютори, дилери).
Агенти представники представляють інтереси принципала (довірителя) на відповідному ринку по узгодженій номенклатурі товарів. Він не отримує права підписувати контракти на товар ні від свого імені, ні від імені принципала. В обов’язки агента - представника входять:
проводити маркетингові дослідження та інформувати принципала про тенденції ринку;
надавати принципалу інформацію про вимоги до товарів та цін;
інформувати принципала про запити споживачів та припускаємі розміщення замовлень;
здійснювати рекламу товарів, формувати позитивну думку про нього;
сприяти укладанню угод та їх реалізації;
організувати ділові контакти принципалів з імпортерами товарів з державними та іншими організаціями, від яких залежить рішення про розміщення замовлень.
На роль агентів - представників залучаються солідні фірми чи фізичні особи, які займають достатньо високе положення у ділових колах. Якщо при допомозі агента - представника вдається укласти контракт, то йому виплачується нагорода у розмірі 2-5%, і при великих обсягах угод це буде досить солідна сума, яка набагато перевищує реальні витрати агента. Проте, принципал іде на це, розраховуючи, що у майбутньому він зможе укладати угоди з цим покупцем без допомоги агента.
Брокери - це особи, що діють по збуту та придбанню товарів, але самі стороною угоди ні в якості продавця, ні в якості покупця не виступають. Їх задача знайти покупця для продавця та сприяти підписанню угоди між ними.
За своє посередництво брокер отримує невилику винагороду і , як правило, від тієї сторони, яка звернулася до нього першою. Якщо звернення разове, то нема необхідності підписувати з брокером угоду. Якщо відносини носять довгостроковий характер, то вони оформлюються угодою. Брокери торгують як правило великими партіями значної вартості, тому плата за їх послуги не дуже велика
Великі брокерськи компанії співробітничають з банками в кредитуванні покупця, іноді самі виступають кредиторами, можуть виступати гарантом покупця, що відповідно збільшує розмір винагороди.
Комісіонери.
Контрагентами у комісійних операціях є комітент і комісіонер. Суть комісійних операцій полягає у тому, що комітент доручає комісіонеру від імені комісіонера, але за рахунок комітента здійснити операцію купівлі - продажу з третім контрагентом. Посередником комісіонер є тільки для комітента, для контрагента (третього) комісіонер є продавцем або покупцем. З комітентом комісіонер будує свої відношення на основі договору комісії. Читать запись полностью »

Під торгово - посередницькими операціями розуміються операції, пов’язані з купівлею - продажем товарів, що виконуються за дорученням виробників та споживачів товарів незалежними від них торговими посередниками на підставі укладеної між ними угоди чи окремого доручення.
В економічному плані торгове посередництво досить широке поняття і включає в себе значне коло послуг, зокрема пошук іноземного контрагента, підготовка і здійснення угоди, кредитування сторін та надання гарантій оплати товару покупцем, здійснення транспортно - експедиторських операцій та страхування товарів при транспортуванні, виконання митних процедур, проведення рекламних та інших міроприємств по просуванню товарів на закордонні ринки, здійснення технічного обслуговування та інше.
Залучення торгового посередника дозволяє (переваги):
збільшити прибуток за рахунок підвищення оперативності збуту товарів та прискорення обороту капіталу;
збільшити прибуток за рахунок продажу товарів на іноземному ринку безпосередньо в моменти поліпшення кон’юнктури по більш високим цінам, так як посередники, знаходячись поряд з кінцевими споживачами чуйно реагують на зміни капіталу; Читать запись полностью »

Міжнародна торгівля технологіями   в останні  десятиріччя стала одним з  найдинамічніших зростаючих напрямів розвитку  світогосподарських зв’язків. Темпи збільшення обсягів торгівлі технологіями - основної форми комерційного міжнародного науково - технічного обміну - випереджають темпи розвитку світової торгівлі й вивозу капіталу.
Технологічна торгівля реалізується у кількох формах: продаж ліцензій на винаходи, «ноу - хау», тобто продаж  знань як таких, передача технології через  товарну торгівлю.
Якщо зроблено винахід або відкриття, то вони патентуються.
Патент - це документ, який  засвідчує  право власника на винахід або відкриття. Отримавши патент на винахід, компанія може  продати його, отримав  одноразовий прибуток, або тиражувати його продаж, продаючи право на тимчасове використання  патенту.
"Ноу - хау" - технічні знання та  практичний  досвід  технічного, комерційного, фінансового та іншого характеру які мають  комерційну цінність.
Для використання патенту чи ноу - хау  необхідно купити дозвіл - ліцензію.
Ліцензійна торгівля - основна комерційна форма в якій реалізується експортно - імпортні відносини з приводу отримання чи передачи технологій, патентів, «ноу-хау». Ліцензійні відносини являють собою договори між  власниками ліцензії (ліцензіаром) і контрагентом (ліцензіатом) на використання в певних межах патентних прав. Ліцензія передається на обумовлений строк, фіксуються межі використання (обсяги виробництва, з правом чи без права передачі третім особам) і встановлюється певна плата.
Ліцензія може бути продана  підприємствам без зв’язку з інвестиціями,  або в  сполученні з портфельною інвестицією. Що залежить від унікальності та новизни технології. Правило: чім старіша технологія, тим більше імовірність, що вона буде вільна від контролю іноземного капіталу.
В галузях, де технологія унікальна та являється  монополією однією з небагатьох   фірм, іноземний капітал залучається виключно у вигляді  прямих інвестицій. Читать запись полностью »

Внаслідок інтернаціоналізації господарського  життя, розгортання НТР, зростання кількості  та могутності ТНК в  останні десятиріччя значно збільшилися розміри закордонних капіталовкладень усіх розвинутих західних країн.
Без експорту капіталу, його міжнародної міграції не могла б успішно розвиватися  міжнародна виробнича та інвестиційна діяльність. Про це яскраво свідчить історичний досвід розвитку економіки колишнього СРСР та країн Східної Європи. Побудувавши закриту економіку, що відгородилася від світової частоколом ідеологізованих штучних бар’єрів, колишні країни соціалізму виявилися ізольованими від міжнародної міграції капіталу. А оскільки експорт чи імпорт капіталу означає  не тільки перевезення валютних ресурсів з однієї країни в іншу, але й укомплектування новозбудованих об’єктів новітньою технікою та обладнанням, впровадження прогресивної технології й передових  методів управління виробництвом, то економічна самоізольованість  колишніх соціалістичних країн спричинилася до  їхньої технічної та технологічної  відсталості, використання ними  рутинних, вкрай застарілих форм організації управління виробництвом.
Обмін досягненнями сучасної науково - технічної революції, зростання міжнародної торгівлі, інтернаціоналізація господарського життя породили потребу у величезній масі  фінансових ресурсів, яки б могли вільно перемішуватися з країни в країну. Можливості мобілізації такого капіталу в значній мірі залежать від досконалості механізму функціонування відповідних міжнародних  ринків, створенні сприятливих умов  для його накопичення та залучення.
Експорт (вивіз) та імпорт (ввіз) капіталу може здійснюватись у двох формах: позичковій та підприємницькій. Читать запись полностью »

З метою впорядкування міжнародних торговельних стосунків країни-учасники світового товарообміну підписали багатосторонню міжурядову угоду з тарифів і торгівлі, яка набрала чинності 1 січня 1948 року. В ній містяться принципи та правові норми, якими мають керуватися під час взаємних торгівельних стосунків держави- учасниці.
Поява генеральної угоди з тарифів і торгівлі пов’язана з невдалою спробою створення міжнародної торгівельної організації (МТО). Її статут розробили та навіть підписали, але він не набув чинності. Паралельно створювалась Генеральна угода. Саме її визнали діючою. Сьогодні, входячи до ГАТТ на різних умовах, співпрацює понад 140 держав, з них 123  -  повноправні учасники станом на травень 1994 року.
До 1963 року головним у роботі ГАТТ було розв’язання питань про зниження митних тарифів. У результаті семи  раундів переговорів узгоджено певні поступки для учасників по зниженню митних тарифів та розглянуто заходи по скороченню та регулюванню нетарифних торговельних бар’єрів.
Таким чином, головна мета Угоди  -  повна лібералізація торгівлі, включаючи скасування нетарифних обмежень. Основними інструментами досягнення мети та реалізації принципів стають багатосторонні переговори. Більша частина статей Угоди присвячена використанню заходів торговельно-політичного порядку: податків, субсидій, антидемпінгових і компенсаційних мит, кількісних обмежень. Крім того, регулюються питання, пов’язані з державною монополією, участю державних підприємств у торгівлі і т.п. Передбачаються також захисні застереження і консультації для урегулювання спорів між сторонами. Читать запись полностью »

Операції міжнародної торгівлі реалізуються шляхом укладання міжнародних торговельних угод, які поділяються на угоди купівлі-продажу та товарообмінні угоди. Така класифікація базується на тому, що при угодах купівлі-продажу продавець (експортер) зобов’язується передати товар, який являється об’єктом угоди, у власність безпосередньому учаснику угоди   -  покупцю (імпортеру) при умові, що останній зобов’язується сплатити за товар якусь грошову суму, тоді як при товарообмінній угоді один товар змінюється на інший з дотриманням деяких умов, залежних від типу угод. Природно, що і при угодах купівлі-продажу та при товарообмінних угодах мають місце вивіз товарів за кордон (експорт) та ввіз товарів з за кордону (імпорт).
Але при угодах купівлі-продажу ми маємо справу, умовно кажучи, з експортом та імпортом в чистому вигляді; в таких угодах один контрагент (торговельний партнер) виступає в кожному контракті лише як продавець-експортер або тільки як покупець-імпортер, тоді як при товарообмінних операціях,котрі називаються також угодами зустрічної торгівлі (countertrade), один і той самий контрагент може виступати імпортером одних і тих же товарів та експортером інших чи, будучи експортером, бере на себе зобов’язання закупити деякі товари (тобто виступати імпортером) в інших підприємців країни покупця. Існують декілька типів угод зустрічної торгівлі.
В міжнародній торгівлі існують також поняття реекспортних та реімпортних операцій.
Реекспортні операції передбачають продаж та вивіз з країни раніше ввезених сюди товарів без їх переробки. Країна (а також суб’єкти підприємницької діяльності в цій країні), яка ввозить, а потім вивозить товари в третю країну, називається реекспортером. Реекспортні операції передбачають укладення двох зовнішньоторговельних договорів реекспортером. За першим договором він купує товар, а за другим  -  продає його. Розглянемо приклад реекспорту німецьких автомобілів Росією в Китай. Російська фірма закупає автомобілі в німецької фірми-експортера, виступаючи при цьому імпортером. Далі продає ці автомобілі китайській фірмі, виступаючи при цьому реекспортером. Китайська фірма при цьому буде імпортером. Автомобілі можна ввозити в Росію і далі з її території продавати в Китай, а можна прямо у Німеччині навантажити їх на кораблі і поставляти китайському покупцеві. Якщо немає ніяких урядових обмежень у Німеччині на постачання автомобілів у Китай, то пункт про відправлення автомобілів прямо з Німеччини до Китаю включається до контракту купівлі російською фірмою автомобілів у німецької фірми. Яким шляхом краще доставити товар від експортера кінцевому імпортеру, вирішують між собою реекспортер та кінцевий імпортер, враховуючи витрати на транспортування, митні процедури та інші витрати. Головною умовою реекспортної угоди є те, що реекспорт не піддає товари ніякій переробці, не вносить в їх конструкцію та дизайн будь-яких змін. Реекспортні операції здійснюються, в основному, за замовленням кінцевого імпортера; якщо він не має виходу на ринок країни експортера і не бажає нести витрати, пов’язані з таким виходом, йому ліпше звернутися до реекспортера, у котрого є тісні зв’язки з експортером; можливо, реекспортер в силу деяких інших зобов’язань перед кінцевим імпортером, зможе запропонувати йому більш вигідні умови продажу. Інколи причиною реекспортних операцій є торговельно- політичні умови, що обмежують експорт та імпорт в деякі країни. Читать запись полностью »

Міжнародна торгівля є провідною формою міжнародних економічних відносин. Вона опосередковує міжнародний поділ праці, тісно пов’язана з іншими формами світогосподарських зв’язків і відіграє дедалі важливішу роль як фактор економічного розвитку в усіх країнах.
Згідно Конвенції ООН До міжнародних торгових операцій відносяться ті, до яких можуть бути застосовані норми міжнародного права, тобто операції укладені між контрагентами, тобто торговими партнерами, комерційні підприємства яких знаходяться в різних країнах чи іншими словами у юридичній адресі яких вказані різні країни.
Таким чином, у міжнародній торгівлі об’єктами комерційних операцій є матеріально-речовинна продукція та послуги, результати матеріально-речова продукція та послуги, в тому складі результати виробничого і науково-технічного співробітництва, які набувають при обміні вартість, тобто стають товаром. В минулому міжнародна торгівля являла собою обмін між країнами переважно товарами. Сучасна міжнародна торгівля характеризується подальшим зростанням обміну товарами і, разом з тим, стрімким розвитком міжнародного обміну послугами. Читать запись полностью »

На сучасному етапі існує багато методів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, що пояснюється розширенням кола країн учасників міжнародної торгівлі необхідністю для кожної країни мати свої інструменти оптимізації її участі у міжнародному товарообміні.
Методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності діляться на слідуючи основні групи: тарифні (митні тарифи) і нетарифні (кількісні обмеження та інші нетарифні методи), методи стимулювання експорту, торговельні угоди та інше).
Основним елементом механізму тарифного регулювання є митний тариф. Він представляє собою систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України.
В Україні застосовуються такі види мита: адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які оподатковуються митом; специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які оподатковуються митом; комбіноване, що поєднує обидва види митного оподаткування. Читать запись полностью »

Найвищим органом, що здійснює державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, є Верховна Рада України. До її компетенції належать:
прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються зовнішньоекономічної діяльності;
затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної політики України;
розгляд, затвердження та зміна структури органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
укладання міжнародних договорів України відповідно до законів України про міжнародні договори України та приведення чинного законодавства у відповідність з правилами, встановленими цими договорами;
встановлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяльності на території України;
затвердження списків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, або забороняється.
Кабінет Міністрів України:
розробляє заходи, спрямовані на здійснення зовнішньоекономічної політики України;
здійснює координацію діяльності міністерств, державних комітетів та відомств України щодо регулювання зовнішньоекономічної діяльності; Читать запись полностью »